Відділ освіти

 Любомльської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Методичний порадник: робота з обдарованими дітьми

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо системи роботи з обдарованими дітьми 

 

підготувала

Микитюк В.В.

2017– 2018 р.р.

 

СИСТЕМА РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Обдарованість, з точки зору біології, — це вияв розумових, художніх, фізичних можливостей людини, які значно перевищують середній рівень. Народження обдарованої дитини визначається спадковістю, а її розвиток — навчанням і вихованням. Обдарована людина має, як правило, особливу будову і функціональні особливості головного мозку, а також окремих його аналізаторів. Тривалий час явище обдарованості вивчали в рамках педагогіки. Згодом його дослідженням стали займатися психологи. І тільки в останні 50 років фундаментальні наукові дослідження біологічних основ обдарованості людини стали предметом анатомії, фізіології, генетики та біохімії. Обдарованість може проявлятися в різних видах діяльності. Її не можна визначити за якимось одним критерієм, оскільки вона виявляється в наборі взаємопов'язаних якостей. Так, в обдарованих людей добра пам'ять, увага, логічне або ж образне мислення. Одним із компонентів креативності є дивергентне — творче (Дж. Гілфорд), нешаблонне (Е. ле Боно) мислення. За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення характеризується такими особливостями:

—  легкість і продуктивність — тобто наскільки швидко індивід може створювати певні продукти творчості: ідеї, думки, об'єкти тощо;

—  гнучкість — здатність швидко переключатися з однієї проблеми на іншу або об'єднувати їх;

—  оригінальність — своєрідність мислення, незвичний підхід до проблеми, її нове розв'язання;

—  точність (відповідність) — стрункість розумових операцій щодо тієї чи іншої проблеми, вибір рішення, адекватного поставленій меті.

Обдарованість може проявлятися в різні періоди розвитку людини. Для обдарованих дітей характерними є рання мова, великий словниковий запас, допитливість. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам'яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці. Обдаровані діти здатні класифікувати інформацію, вміють користуватися накопиченими знаннями. Вони із задоволенням сприймають складні завдання, під час виконання яких виявляють неабияку увагу, наполегливість. Дитина високої творчої спрямованості здатна з головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв'язання проблеми. Обдарованість може бути загальною, коли дитина має потяг до різних видів праці та мистецтва, але може бути і спеціальною, коли інтерес проявляється до якогось одного виду діяльності (музичний, художній, спортивний напрями тощо).

Зрозуміло, що здатність до творчості, поєднана з високим інтелектуальним рівнем, — це виняток, рідкісне явище у звичайному шкільному класі. Проте потенційна творчість, як свідчать зарубіжні та вітчизняні психологічні дослідження, притаманна кожній дитині. Завдання педагога — створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, їхнє бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть набути розвитку.

 

МЕТОДИ ПЛЕКАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

 

ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ –КРЕДО ТВОРЧИХ

    Я маю творчий потенціал.

    Я хочу реалізувати його.

    Я певен, що мені все вдасться.

    Я схильний ризикувати.

    Я вмію бачити проблему і можливості її розв'язання.

    Я маю критичне і гнучке мислення.

    Я в пошуку!

    Я виховаю творчу особистість!!!

Кожна обдарована (талановита) дитина — індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Виявити талант—таке завдання має ставить перед собою творчий педагог. Важливим критерієм визначення обдарованої (талановитої) дитини, є чисельні тести, рекомендовані психолого-педагогічного літературою. Проте практика їх використання виявила, що вони не є універсальним методом визначення обдарованості, оскільки навіть у найточніших із них імовірність не перевищує 70—80 %, а тому тестування доповнюємо спостереженням за дітьми. Розібратися в деяких підходах до виявлення ознак обдарованості в процесі безпосереднього спостереження за дитиною допомагає створена творчою групою педагогів школи матриця для виявлення ознак обдарованості у дітей.

МАТРИЦЯ

ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ОЗНАК ОБДАРОВАНОСТІ У ДІТЕЙ

Позитивні якості:

  1. Дитина має чудову пам'ять.
  2. Для вихованця характерна багата уява.
  3. Дитина вміє створити в уяві альтернативні системи.
  4. Має розвинену оперативну пам'ять і логічне мислення.
  5. Прагне до активного дослідження навколишнього світу.
  6. Вихованець успішний у багатьох починаннях.
  7. Має позитивну установку на творче виконання завдань.
  8. Дитина наполеглива у своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості.
  9. Характеризується величезною допитливістю.

Негативні якості:

  1. Чітко виражений егоцентризм.
  2. Прагнення до товариства старших дітей та дорослих.
  3. Гостра реакція на несправедливість.
  4. Нестримність почуттів та емоцій.
  5. Нечіткість у розмежуванні реальності та фантазії.

Останні п'ять ознак свідчать самі про себе: виховання дитини — справа дуже складна і серйозна. Критичний аналіз наукових праць та практичного досвіду дає змогу зробити висновок, що рутинне виховання, побудоване на традиційних прийомах, згубно впливає на обдаровану натуру, яка зазвичай сама заявляє про себе, ускладнюючи життя консервативних дорослих і змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи. Тому, опрацювавши літературу і врахувавши поради фахівців-психологів, використавши досвід роботи з цього питання, накопичений в інших навчальних закладах дозволив створити пам’ятки «Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?» та «Модель компетентності педагога, який працює з обдарованою дитиною». 

 

МОДЕЛЬ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ З ОБДАРОВАНОЮ ДИТИНОЮ

 

Мислити за шаблоном –

найкращий спосіб занапастити справу.

Д. Енрайт

  1. Учитель не повинен постійно розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.
  2. Учителю не слід надмірно вдаватися до навчання та виховання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.
  3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, навмисно її принижувати, застосовувати сарказм.
  4. Учителю варто пам'ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до чітко регламентованих повторюваних занять.
  5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

—  повага до прагнення учнів працювати самостійно;

—  надання дитині свободи вибору щодо сфери реалізації своїх, здібностей;

—  індивідуальне застосування навчальної програми;

—  заохочення учнів до роботи над власними проектами;

—  жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкутості;

—  схвалення результатів діяльності в певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

—  підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

—  надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших;

—  найефективніше використання хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

—  поблажливість до можливого безладу;

—  заохочення максимальної захопленості в спільній діяльності;

—  постійне підтвердження того, що вчитель є однодумцем учнів, а не супротивником. (Див. схему 1)

  1. Риси, якими має володіти вчитель, котрий працює з обдарованими дітьми:

—   доброзичливість і чуйність;

—  цілеспрямованість і наполегливість;

—  розуміння психології здібних та обдарованих дітей;

—  високий інтелектуальний рівень;

—  широке коло інтересів;

—  готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей;

—  жвавість, активність, почуття гумору;

—  гнучкість і завжди постійна готовність переглянути свої погляди;

—  здатність до постійного самооновлення, сприйняття нетрадиційних думок і поглядів, емоційна стабільність і вміння переконувати.

Професійному вдосконаленню і творчій діяльності педагога сприяють такі чинники:

  1. Інтерес до змісту діяльності.
  2. Суб'єктивна привабливість спілкування з дітьми.
  3. Високий рейтинг професіоналізму в структурі цінностей особистості.
  4. Достатньо високий рівень самооцінювання й рівень домагань.
  5. Можливості для самореалізації.
  6. Престиж педагогічної діяльності.
  7. Гідні умови праці.
  8. Перспектива професійного зростання.
  9. Позитивне стимулювання діяльності.

Поради вихователям обдарованих дітей

  1. Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих — вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».
  2. Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «Я»-концепцію й самооцінку, розвивайте в них емпатію.
  3. Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду, взаємодіючи з людьми.
  4. Дотримуйтесь порядку й дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу допустимо поведінки.
  5. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їхня праця була корисною.
  6. У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод—це активізує їхню роботу.
  7. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного здобування знань.
  8. Привчайте обдарованих дітей працювати разом — це допоможе їм адаптуватися до соціальних умов.
  9. Заохочуйте дітей—це стимулює їх.
  10. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей.

 

 

ПАМ'ЯТКА

«ЩО ПОВИНЕН ЗНАТИ ПЕДАГОГ,

ЯКИЙ ВИХОВУЄ ОБДАРОВАНУ ДИТИНУ?»

—  У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.

—  Немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.

—  Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармонійно розвивати сукупність тілесних, душевних І розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.

—  Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.

—  Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.

Цікавий матеріал, який можна використати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини:

  1. Важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте й не висловлювати надмірних захоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.
  2. Природна допитливість обдарованих дітей є причиною безлічі запитань, якими вони «замучують» дорослих. Особливо складно з такими дітьми в школі. їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт звичайного, слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають «вундеркіндами», з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.
  3. Необхідно створювати всі умови для розвитку таланту, але не нав'язувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.
  4. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала самооцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість.
  5. Допомагати їй налагоджувати нормальні стосунки з дорослими і дітьми.
  6. Якомога більше приділяти уваги її фізичній активності. 

  

ТЕХНОЛОГІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ ТА ЗДІБНИХ ДІТЕЙ

Технологія спрямована на:

—  виявлення обдарованих та здібних дітей;

—  створення умов для реалізації індивідуальних творчих здібностей дітей.

Теоретичне обґрунтуванняХарактерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність. Реформування системи освіти зумовило необхідність формування й розвитку інтелектуального та духовного потенціалу нації. Особливо актуальною є проблема створення української еліти. А для цього слід створити найсприятливіші умови для всебічного розвитку дитини.

Технологія передбачає:

—  інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток особистості дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей, стану здоров'я, потреб суспільства;

—  оптимальну реалізацію цілісного розвивального впливу навчання, виховання та освіти на особистість учня;

—  мобілізацію психічних ресурсів особистості, спрямовану на інтенсивний саморозвиток, що водночас забезпечуватиме і повну самореалізацію, творчу налаштованість.

Концепція Створення атмосфери для розвитку індивідуального потенціалу особистості в умовах вільного вибору, для зростання особистості та її пізнавальних здібностей, можливість адаптації особистості в соціокультурному середовищі.

Мета технології: максимальний розвиток особистості дитини з високим рівнем здібностей в одній чи декількох сферах з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Завдання:

  1. Забезпечити умови для самореалізацїї особистості, використовуючи сучасні технології навчання та виховання.
  2. Спрямувати роботу з батьками на виявлення та розвиток здібностей їхньої дитини.
  3. Скоординувати роботу фахівців, викладачів щодо надання кожному учневі індивідуальних рекомендацій, створення карт просування здібних дітей. 

 

Умови застосування технології

Технологію супроводу обдарованих та здібних дітей слід використовувати за умови взаємодії, взаєморозуміння, узгодженої діяльності всіх учасників навчального процесу.

Покроковий опис технології

Засобом опису технології є технологічна карта, де зазначено напрями роботи з обдарованими та здібними дітьми протягом навчального року. Згідно з цим відбувається розвиток кожної дитини. Цей процес має планомірний і системний характер, він передбачає:

—   комплексне діагностування;

—   інформацію;

—   консультування;

—   проектування індивідуально-орієнтованих програм;

—   аналітичну роботу з реалізації цієї проблеми.

Результативність згаданої технології визначається через показники всебічно розвиненої особистості з високим рівнем розумового розвитку, здатної до саморозвитку та самореалізацїї.

Способи визначення результату

  1. Анкетування.
  2. Спостереження (зокрема психологічне).
  3. Аналіз індивідуальних карт досягнень.

Головні переваги

Індивідуальний супровід:

—   уможливлює Інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток, саморозвиток та самореалізацію дитини;

—   сприяє не тільки просуванню учня в одній галузі, а й підсиленню інтересу до вивчення інших предметів;

—   допомагає розвивати пізнавальну активність, нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність, активну життєву позицію в соціальному середовищі;

—   виявляє талановитих, обдарованих дітей, адже талант — це диво, досить незвичайне явище, яке трапляється не так уже й часто;

—   допомагає завчасно виявити конкретні нахили, уподобання, зумовлені природними здібностями;

—   допоможе дитині знайти себе і своє творче призначення.

Застереження

  1. Помилковий прогноз стосовно обдарованості конкретної дитини може призвести до негативних наслідків.
  2. Надмірна увага і спонукання до успіхів може спричинити стрес. 

 

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД

РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Створення програми психологічного супроводу зумовлене посиленням уваги до проблем особистості, особливо обдарованої й талановитої, та потребою в такій системі навчально-виховного процесу, за якої учень як унікальна і неповторна особистість стає активним суб'єктом навчання й виховання. Реалізовуючи таку програму, психологічна служба школи впроваджує ефективні методики і технології виявлення, навчання та виховання дітей з високим рівнем здібностей. Програма також передбачає вдосконалення середовища, яке має забезпечити умови для розвитку творчого потенціалу і гармонійного розвитку особистості.

ТЕХНОЛОГІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

  1. Конвенція про права дитини (ратифікованаПостановоюВерховної Ради Українивід 27.02.1991 р. № 789).
  2. Закон Украйні «Про молодіжні та дитячігромадськіорганізації».
  3. Закон України «Про фізичнукультуру і спорт».
  4. Указ Президента України «Про національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001 р. № 992.
  5. Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політикита під­тримки молодіжних громадськихорганізацій» від 06.10.1999 р. № 1284.
  6. Конвенція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (затвердженаколегією МОНУкраїни 28.12.1996 р.).
  7. Концепція громадянського виховання особистості.
  8. Концепція військово-патріотичного виховання молоді.
  9. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб житія в дітей та молоді.
  10. Концепція родинно-сімейного виховання.
  11. Наказ МОН України «Про затвердженняположення про Всеукраїнський конкурс учнівської творчості» від 29.08.2003 р. № 585.
  12. Наказ МОН України «Про присвоєння та підтвердження почесних звань «народний художній колектив» і «зразковий художній колектив» від 29.06.2005 р. №385.
  13. Наказ МОН України «Про систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи загальноос­вітніх та позашкільних навчальних закладів» від 21.07.2003 р. № 486.
  14. Наказ МОН України «Про затвердження положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових і спе­ціальних дисциплін, турніри, конкурси-захисти науково-дослідних робіт та конкурси фахової майстерності» від 18.08.1998 р. №305.
  15. Наказ МОН України «Про затвердженнятиповихнавчальних планів для організації профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» від 20.05.2003 р. № 306.
  16. Рішення колегії МОН України «Про затвердження Концепції профільного навчання в старшій школі» від 25.09.2003 р.№ 10/13.
  17. Методичний лист МОН України «Про організацію та проведення свят у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах України». 

 

© 2018 Відділ освіти Любомльської РДА